Логос і праксис сміху

Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

Вихід випуску 5 можна розглядати як продовження певної традиції вивчення природи сміху та сміхової культури, що її було започатковано ініціативою товариства “Одеська гуманітарна традиція” в межах видання “Докса”. Перші три випуски збірника, як і цей, були присвячені розгляданню різних аспектів сміху.

П’ятий випуск має назву “Логос і праксис сміху” і містить чотири розділи. Автори статей розділу 1“Сміх на перетині мислення і мови”аналізують пізнавальні можливості різних форм сміху, демонструють участь гумору та іронії в мисленні, значущість їх для філософії і взагалі для будь-якої смислової комунікації, зазначають важливість сміху у конституюванні і зберіганні людської індивідуальності. Науковці доводять, що людське мислення і спілкування як такі неможливі без сміхових елементів, що уможливлюють критичність і прискіпливість думки, її виразність і свободу.

Розділ 2 – “Сміх у соціокультурному просторі” – розглядає сміх як соціокультурний феномен. Дослідники звертаються і до питань взаємодії сміху з тим, що не сприймається як кумедне, і до різноманітних проявів сміху в різні періоди культури – від античної доби до сучасності. Аналізуються варіанти сміху, що могли б правити за підстави справжнього буття людини і співбуття з іншим. Декілька робіт присвячені найсучаснішим явищам сміхової культури: функціонуванню сміху в сфері політики, public relations, в сфері християнських традиційних цінностей, – в них міститься аналіз політичних та PR-анекдотів, “флеш-моб приколу”, одеського карнавалу “Гуморини”, сміхової субкультури підлітків. Автори не тільки демонструють теоретичну та історичну обізнаність в питаннях сміхової культури, але й доходять серйозних висновків щодо сучасного стану людини і культури, зазначаючи і його кризові риси, і можливості подолання такої кризи, звертаючись, в тому числі, і до притаманних нашій культурісміхових форм.

Розділ 3 “Комічне у літературі” присвячений аналізу сміхових елементів як літературних засобів, художніх прийомів, до яких зверталися митці в усі часи існування літератури та мистецтва. В цьому випуску є роботи, що звертаються до різних періодів розвитку української літератури, зазначаючи важливість і природність для української нації гумору та іронії. Автори демонструють специфічні риси використання комічного в творчості Шекспіра та казахському фольклорі, в комедії болгарського Відродження та російській класичній літературі, літературі абсурду та сучасних анекдотах. Матеріали досліджень, наведені у статтях цього розділу, свідчать про потужність комічного, що перетворює твір мистецтва на виразний, що спричиняє довге його життя.

Редакційна колегія збірника одержала дозвіл від двох видатних сучасних німецьких філософів Мірко Вішке (Галле-Віттенберг) і Ханса-Петера Крюгера (Потсдам) надрукувати переклади їх текстів, де вчені вдаються до міркувань з приводу сміху, його значення для людського пізнання і буття. Ці переклади розташовані в розділі 4.

Запрошуємо всіх, кого цікавить різноманітність проявів людської думки та існування, до спілкування з нашими авторами: будь ласка, читайте цей збірник і спробуйте поділити з дослідниками натхненність їхнього ставлення до сміху.

Редакційна колегія

Зміст