Сміх у світі культури

Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

Випуск 18 «Сміх у світі культури» в черговий раз звертається до проблем сміху та сміхової культури. Він містить результати оригінальних досліджень авторів, що представляютьрізні ділянки знання  та  різні  їхні  аспекти:  філософію , культурологію , мистецтвознавство тощо.

Розділ 1 «Сміх і смішне в культурі» містить результати вивчення авторами різних аспектів рецепціїї сміхового у мистецтві та культурі взагалі. Віктор Левченко розглядає гносеологічні та соціальні причини смислового переформатування концептів «дотепність» і «гумор» в епоху раннього Європейського Модерну. Костянтин Райхерт проаналізував образ японця в «Tokio Jokio» – антияпонському мальованому роліку (1943 р.), тепер забороненому у США через явний расизм, де комічність зображення типового японця переслідувала серйозну мету дегуманізації образа ворога. Обравши проблему функцій сміху, обмежену у часі середніми віками, а у просторі – арабськими країнами,Ольга Єфимова торкнулася маловідомої теми «Іслам і гумор», в результаті чого нею були виявлені конкретні культурно-регіональні особливості комічних жанрів, а також те, яким чином бачать мусульманство деякі твори комічній літературі. Феномен так званого “червоного сміху” на матеріалі творчості Л. Андреєва та М. Волошіна досліджується в статті О. Соболевської. Середньовічні європейські твори сміхової культури із сатурналістичним «світопорядком навиворіт» – «Сказ про Кокань» (XII ст.) та «Страна Кокейн» (XIII ст.) стали предметом аналізу статті Олексія Ткаченка, який показав ефект «зниження» сприйняття історичного часу та його переривання у тогочасній свідомості. Певним чином дану тематику продовжило дослідження Аллою Поляковою поетики нонсенсу на основі творів Е.Ліра з розглядом його генезису, жанрових особливостей, сутності та виховних потенцій. Марина Столяр у цій збірці продовжила розробку проблеми зв’язку сакральних сенсів цирку та сакралізованих тоталітарних практик, котре конкретизувалось у питання про те, чи йдеться про їхню опозицію, або про конвенцію. У статті Олени Золотарьової зроблена спроба визначити роль танцювального шоуМайdан’s. За автором, Майdан’s є своєрідною зовнішньою формою молодіжного флешмобу, новітнім елементом карнавального життя України, ідея котрого зародилася на верхніх владних щаблях, але згодом була впроваджена у молодіжну субкультуру.

Другий розділ «Інтелектуальні та біографічні ремарки» містить текст Тетяни Чайки та Віктора Малахова, присвячений гумористичній складовій такої непересічної особистості, як Сергій Кримський. Напрацювавши значний матеріал з життєпису видатного українського філософа (натепер видано два томи вкрай цікавих матеріалів), авторське подружжя прослідкувало еволюцію сміха у Сергія Кримського від абсурду до гумору, який був своєрідною відповіддю на абсурдність буття. Олександр Кирилюк продовжив порівняльний аналіз концепцій О. Фрейденберг та В Проппа, раніше репрезентований у його монографіях та попередніх статтях, але тепер вже у площині підходу цих дослідників до визначення семіотичної функції ритуалізованого сміху та виявлення його фольклорно-етнографічних джерел.

Позитивно-іронічний есей Віктора Ополєва про жінок, кохання та логіку входить до третього розділу збірки «Наукові фейлетони», специфічна стилістика та предмет міркувань якого неможливо подати у короткому анонсі, тому радимо читачеві звернутися безпосередньо до авторського тексту.

В останньому, традиційному для «Докси», розділі «Переклади» друкується стаття німецького арт-критика Людвіґа Сейфарта з Берліна, що був визнаний 2007 р. кращим критиком Німеччини, надана нам автором і перекладена російською мовою Ліаною Кришевською: «За этим всегда прячется умная голова. Ирония, фальсификация и мораль» Редколегія сподівається, що всі читачі зможуть отримати величезну насолоду від міркувань наших авторів і здобути переконання в невмирущості сміху та його перебуванні по всіх усюдах.

Редакційна колегія

 

Зміст

Інформація про збірник 2
Відомості про авторів 5

 

Розділ 1. СМІХ І СМІШНЕ В КУЛЬТУРІ

Левченко В.
Остроумие и юмор: становление философских и эстетических концептов в эпоху Модерна

7

Райхерт К.
Образ японца, в «Tokio Jokio»

15

Ефимова О. 
Функции смеха в средневековой арабской культуре

26

Ткаченко А. 
Серьезное в смешном: образы «Страны Кокань» в контексте проблемы «прерывания» исторического времени в средневековом сознании

37

Соболевская Е.
Искусство и демон красного смеха (маргиналии к размышлениям М. Волошина)

44

Полякова А. 
Поетика нонсенсу: генезис, значення, виховний потенціал (на матеріалі творчості Е. Ліра)

54

Столяр М.
Цирк и советские тоталитарные практики

60

Золотарёва Е.
Майdан’s как карнавализация политики

70

 

Розділ 2. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ БІОГРАФІЧНІ РЕМАРКИ

Чайка Т., Малахов В.
Смех Сергея Крымского: от абсурда к юмору

80

Кирилюк О. 
Cміх в теоріях О. М. Фрейденберг та В. Я. Проппа (універсально-культурний аспект)

89

 

Розділ 3. НАУКОВІ ФЕЙЛЕТОНИ

Ополев В. 
Эссе: о них, о любви и логике. Опыт положительной иронии

101

 

Розділ 4. ПЕРЕКЛАДИ

Сейфарт Л. 
За этим всегда прячется умная голова. Ирония, фальсификация и мораль (перевод с нем. Л. Кришевской)

108

Наукове видання