Δόξα / ДОКСА

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ З ФІЛОСОФІЇ ТА ФІЛОЛОГІЇ

Випуск 16. 2011 р.

Феномен сміху та сміхова культура

Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

Випуском 16 редакція продовжує започатковану одеськими дослідниками традицію вивчення сміху і сміхової культури. Це вже восьме видання, що містить результати досліджень з точки зору різних вимірів прояву сміху в нашому житті.

Як і в попередніх випусках «Докси», присвячених сміховій проблематиці, в цьому випуску дослідження реалізується як комплексне та міждисциплінарне – з позиції філософії, культурології, мистецтвознавства, літературознавства, історії, політології та інших галузей знання. Саме цьому присвячений розділ 1. Він має назву «Сміх як предмет міждисциплінарних досліджень». Автори статей даного розділу вдаються до аналізу як різних філософських концепцій сміху так і місця цього феномену в антропології, мистецтвознавстві, психології та ін., розробляються методологічні основи для його вивчення.

Статті у різноманітний спосіб характеризують сміх як засіб захисту людини в складних життєвих ситуаціях, його роль в самопізнанні та пошуках ідентичності, становленні особистості та формуванні довіри до себе.

В розділі 2 «Сміх і смішне в культурі» досліджуються різноманітні духовні та соціальні явища, як українські так і західноєвропейські. Часовий проміжок матеріалу, який підлягає розгляду, досить широкий – від сміху в практиці італійського чернецтва XIII ст. до смішного в політичній активності перших десятиліть нинішнього століття. В статтях розділу аналізуються такі явища як кумівські жарти, хуліганство, сектантськи соціум, розіграш, Одеський карнавал.

Розділ 3 містить статті на загальну тему «Сміх і комічне в мистецтві». В ньому подаються приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – карикатурі та літературі, ландшафтному мистецтві та кінематографії, а також у мистецтві різних національних традицій: російської, казахської, італійської, американської. Таке розмаїття матеріалу дає змогу читачеві самостійно порівнювати характер прояву сміху в різних національних культурах. В останньому, традиційному для нашого збірника, розділі «Переклади» ми публікуємо російською мовою статтю нашого постійного автора, сучасного німецького філософа Мірко Вишке «Ложь и смех. Ницше о“пессимизме силы”» в перекладі з німецької мови, здійсненому одеським філологом, незмінним учасником усіх проектів «Одеської гуманітарної традиції» Ольгою Корольковою. Автори і редакційна колегія висловлюють сподівання, що цей випуск приверне увагу і буде корисний для всіх, хто цікавиться проблематикою сміху і сміхової культури.

Редакційна колегія

 

Зміст   

Розділ 1. СМІХ ЯК ПРЕМЕТ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Троицкий С.
Основные тенденции в изучении смеха
8
Барковский П.
Философский смех как ирония и юмор самопознания
21
Голубович І., Нікіфорова І.
Феномен сміху в філософсько- антропологічній рефлексії Віталія Табачковського
30
Гомилко О.
Сміх як чинник ідентичності
40
Окороков В.
Звон «машин» или власть представлений (Смех как техника себя)
51
Афанасьев А.
К вопросу о детском юморе
63
Левченко В.
Смех как антропологическое измерение культуры
74
Облова Л.
Смея смеяться
82
Кожем’якіна О.
Сміх як джерело довіри до життя
94
Баканурский А.
Комический потенциал смерти
101
Розділ 2. СМІХ І СМІШНЕ В КУЛЬТУРІ
Довгополова О.
Смех в жизни францисканца ХІІІ в. (по матеріалам Хроники Салимбене де Адама)
112
Кирилюк О.
Кумівські жарти: відголоски одного стародавнього обряду
122
Михайлюк А.
Хулиганство в селах Украины начала ХХ в. как проявление смеховой народной культуры
132
Савченко С.
«Антиповеденческие»и архаико-мифологические мотивы в религиозности сектантского социума Украины конца ХІХ – начала ХХ в.
144
Столяр М.
Розиграш в контексті радянських тоталітарних практик
156
Золотарёва Е.
Отличительные особенности Одесского карнавала
165
Краснокутський Г.
Негативній risus-factor: архетипи сміхової культури проти сміховинності політичного безкультур’я в Україні нульових років
175
Розділ 3. СМІХ І КОМІЧНЕ В МИСТЕЦТВІ
Суходуб Т.
«Слезы, никому незримые…»: о смеховой культуре Н. В. Гоголя
182
Ополев В.
Персонификация в искусстве. Пример Гоголя
191
Савченко В.
«Все в сад!», или комические «сюжеты» в ландшафтном искусстве
201
Невярович Н.
Семиотическая природа «смеха» в романе У. Эко «Имя розы»
211
Вершина В.
Балаганные мотивы Серебряного века
219
Соболевская Е.
Феномен юродства в фильме Андрея Тарковского «Сталкер»
228
Бактыбаева А.
Комическое в прозе О. Аубакирова
240
Казаневский В.
«Новая» карикатура и экзистенциализм
247
Райхерт К.
Монти Пайтон и атрибутивная аналогия
263
Розділ 4. ПЕРЕКЛАДИ
Вишке М.
Ложь и смех. Ницше о «пессимизме силы» (перевод нем. О. Корольковой)
271