Δόξα / ДОКСА

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ З ФІЛОСОФІЇ ТА ФІЛОЛОГІЇ

Випуск 9. 2006 р.

Семантичні й герменевтичні виміри сміху

Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

Випуск 9 збірника «Докса» продовжує започатковану одеськими науковцями традицію вивчення сміху і сміхової культури. Це вже шосте видання, що містить результати досліджень різних проявів сміху в філософському, логічному, культурологічному, філологічному, мистецтвознавчому вимірах.

Розділ 1 має назву “Сміхова культура від витоків до нашого часу” і присвячений аналізу проявів сміхової культури в різні часи життя людства, які реалізують певні універсальні структури, архетипи персонажів і дій, що мають архаїчне походження, але продовжують своє життя й посьогодні. Тут ми побачимо і стародавні витоки фігур циркового клоуна, юродиво го, скомороха, і сучасну трансформацію архаїчних форм свята студентською молоддю, і намагання розглянути ритуальний сміх як ствердження буття.

В розділі 2 “Семантика і герменевтика сміху” розглядається низка питань, пов’язаних з семантичними засадами сміху як певного смислового ефекту. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних філософських концепцій сміху – від античності до сучасної герменевтики, по-друге, різних варіантів смішного, коли треба встановити або механізми сміхової творчості, або наративні засади смішного, або складності перекладу текстів з комічним змістом з однієї мови на іншу, або закономірності реагування людини через сміх на відхилення від стандартних процесів об’єктивації.

Розділ 3 містить статті на загальну тему “Комічне в мистецтві”. Хоча він невеличкий за розміром (тут лише 5 статей), він дає приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – карикатурі і літературі, а також в мистецтві різних національних традицій: української, казахської, грузинської, французької. Таке різноманіття матеріалу дає змогу читателеві самостійно порівнювати характер прояву сміху в різних національних культурах.

В розділі 4 “Переклади” ми публікуємо російською мовою фрагмент видатної роботи Теодора Адорно “Жаргон справжності. До німецької ідеології”, що в ній автор поміщає сатиру Х. Шютце “Типова урочиста промова”, де жаргон дотепно і дещо пародійно зображений як певний синдром, який і стає предметом не комічного, а серйозного аналізу Адорно. Текст був наданий редколегії “Докси” перекладачем, визнаним фахівцем з сучасної німецької філософії Євгеном Борисовим і друкується за дозволом видавництва “Феноменология – герменевтика” (м. Москва), що має авторські права на публікацію цієї книги Адорно.

Також в розділі представлена стаття, що надійшла від нашого постійного автора, сучасного німецького філософа Мірко Вішке “Втілення відчуттів в мові. Гегель про голос і сміх” в перекладі Ольги Королькової.

Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про сміх, його властивості і прояви.

Редакційна колегія

 

Зміст   

Розділ 1. СМІХОВА КУЛЬТУРА ВІД ВИТОКІВ
ДО НАШОГО ЧАСУ
Кирилюк О.
“Ha-ha” said the clown: блазень як звір, тотем, цар, раб та жертва (універсально-культурний стадіальний аналіз фігури циркового клоуна)
8
Троицкий С.
Юродивые и скоморохи как носители «смехового начала»
18
Рейдерман И.
Смех как утверждение бытия
28
Золотарьова О.
Формула щасливого сміху
36
Голозубов А.
Смеховые традиции в английской социально-философской фантастике
43
Помогаев Н.
Смех как проявление группового снобизма
53
Красиков М.
Обрядово-зрелищные формы смеховой культуры современного украинского студенчества
(к постановке проблемы)
61
Розділ 2. СЕМАНТИКА І ГЕРМЕНЕВТИКА СМІХУ
Окороков В.
Лик и складки социума (трансгрессии смеха)
71
Афанасьев А., Василенко И.
Нарративные основания смешного
79
Скиданова В.
Шутка как объект смехового творчества
87
Даренский В.
Смех в диалоге: феномен семантического коллапса
94
Колесник О.
Комічне в перекладі
103
Менжулін В.
Смішне, пусте та сумне в сучасній філософії
111
Барковский П.
Герменевтическая интерпретация смеха как миметического поведения
119
Иванова-Георгиевская Н.
Апофеоз как опыт несмеяния
127
Левченко В.
Смех как различение
137
Ярош Л.
Уроки посмеяния
143
Мухутдинов О.
О предполагаемом, смешном и сущем в диалоге Платона «Протагор»
149
Быстрова С.
Эстетический характер концепций смешного в античности (Цицерон и Аристотель)
154
Голубович И.
Смех Демокрита и слезы Гераклита. Смеховое начало в античной биографии
162
Розділ 3. КОМІЧНЕ В МИСТЕЦТВІ
Казаневский В.
Искусство современной карикатуры и философские воззрения
173
Кашуба М.
Іван Франко – дослідник жартівливих народних пісень
188
Жаксалыков А., Бактыбаева А.
Суфийский смех в казахской литературе
195
Бурчак Л.
Комическое в грузинской литературе ХIХ века (Илья Чавчавадзе)
201
Кришевская Л.
Между смехом и трагедией (поэтика романа Бориса Виана «Пена дней»)
208
Розділ 4. ПЕРЕКЛАДИ
Адорно Т. В.
Жаргон подлинности. К немецкой идеологии (Фрагмент) (пер. с нем. Е. Борисова)
216
Вишке М.
«Воплощение» ощущений в языке. Гегель о голосе и смехе (пер. с нем. О. Корольковой)
236