Семантичні й герменевтичні виміри сміху

Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

Випуск 9 збірника «Докса» продовжує започатковану одеськими науковцями традицію вивчення сміху і сміхової культури. Це вже шосте видання, що містить результати досліджень різних проявів сміху в філософському, логічному, культурологічному, філологічному, мистецтвознавчому вимірах.

Розділ 1 має назву “Сміхова культура від витоків до нашого часу” і присвячений аналізу проявів сміхової культури в різні часи життя людства, які реалізують певні універсальні структури, архетипи персонажів і дій, що мають архаїчне походження, але продовжують своє життя й посьогодні. Тут ми побачимо і стародавні витоки фігур циркового клоуна, юродиво го, скомороха, і сучасну трансформацію архаїчних форм свята студентською молоддю, і намагання розглянути ритуальний сміх як ствердження буття.

В розділі 2 “Семантика і герменевтика сміху” розглядається низка питань, пов’язаних з семантичними засадами сміху як певного смислового ефекту. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних філософських концепцій сміху – від античності до сучасної герменевтики, по-друге, різних варіантів смішного, коли треба встановити або механізми сміхової творчості, або наративні засади смішного, або складності перекладу текстів з комічним змістом з однієї мови на іншу, або закономірності реагування людини через сміх на відхилення від стандартних процесів об’єктивації.

Розділ 3 містить статті на загальну тему “Комічне в мистецтві”. Хоча він невеличкий за розміром (тут лише 5 статей), він дає приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – карикатурі і літературі, а також в мистецтві різних національних традицій: української, казахської, грузинської, французької. Таке різноманіття матеріалу дає змогу читателеві самостійно порівнювати характер прояву сміху в різних національних культурах.

В розділі 4 “Переклади” ми публікуємо російською мовою фрагмент видатної роботи Теодора Адорно “Жаргон справжності. До німецької ідеології”, що в ній автор поміщає сатиру Х. Шютце “Типова урочиста промова”, де жаргон дотепно і дещо пародійно зображений як певний синдром, який і стає предметом не комічного, а серйозного аналізу Адорно. Текст був наданий редколегії “Докси” перекладачем, визнаним фахівцем з сучасної німецької філософії Євгеном Борисовим і друкується за дозволом видавництва “Феноменология – герменевтика” (м. Москва), що має авторські права на публікацію цієї книги Адорно.

Також в розділі представлена стаття, що надійшла від нашого постійного автора, сучасного німецького філософа Мірко Вішке “Втілення відчуттів в мові. Гегель про голос і сміх” в перекладі Ольги Королькової.

Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про сміх, його властивості і прояви.

Редакційна колегія

 

Зміст

Інформація про збірник

2

Відомості про авторів

5

Розділ 1. СМІХОВА КУЛЬТУРА ВІД ВИТОКІВ ДО НАШОГО ЧАСУ

Кирилюк О.
Ha-hasaid the clown: блазень як звір, тотем, цар, раб та жертва (універсально-культурний стадіальний аналіз фігури циркового клоуна)

8

Троицкий С.
Юродивые и скоморохи как носители «смехового начала»

18

Рейдерман И. 
Смех как утверждение бытия

28

Золотарьова О. 
Формула щасливого сміху

36

Голозубов А.
Смеховые традиции в английской социально-философской фантастике

43

Помогаев Н.
Смех как проявление группового снобизма

53

Красиков М. 
Обрядово-зрелищные формы смеховой культуры современного украинского студенчества
(к постановке проблемы)

61

 

Розділ 2. СЕМАНТИКА І ГЕРМЕНЕВТИКА СМІХУ

Окороков В. 
Лик и складки социума (трансгрессии смеха)

71

Афанасьев А., Василенко И. 
Нарративные основания смешного

79

Скиданова В.
Шутка как объект смехового творчества

87

Даренский В.
Смех в диалоге: феномен семантического коллапса

94

Колесник О.
Комічне в перекладі

103

Менжулін В.
Смішне, пусте та сумне в сучасній філософії

111

Барковский П.
Герменевтическая интерпретация смеха как миметического поведения

119

Иванова-Георгиевская Н.
Апофеоз как опыт несмеяния

127

Левченко В. 
Смех как различение

137

Ярош Л. 
Уроки посмеяния

143

Мухутдинов О.
О предполагаемом, смешном и сущем в диалоге Платона «Протагор»

149

Быстрова С.
Эстетический характер концепций смешного в античности (Цицерон и Аристотель)

154

Голубович И.
Смех Демокрита и слезы Гераклита. Смеховое начало в античной биографии

162

 

Розділ 3. КОМІЧНЕ В МИСТЕЦТВІ

Казаневский В. 
Искусство современной карикатуры и философские воззрения

173

Кашуба М. 
Іван Франко – дослідник жартівливих народних пісень

188

Жаксалыков А., Бактыбаева А.
Суфийский смех в казахской литературе

195

Бурчак Л. 
Комическое в грузинской литературе ХIХ века (Илья Чавчавадзе)

201

Кришевская Л.
Между смехом и трагедией (поэтика романа Бориса Виана «Пена дней»)

208

 

Розділ 4. ПЕРЕКЛАДИ

Адорно Т. В.
Жаргон подлинности. К немецкой идеологии (Фрагмент) (пер. с нем. Е. Борисова)

216

Вишке М.
«Воплощение» ощущений в языке. Гегель о голосе и смехе (пер. с нем. О. Корольковой)

236

Наукове видання