Гносеологічні й антропологічні виміри сміху
Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Третій випуск збірника наукових праць “Δόξα / ДОКСА” знов присвячено проблемі сміху, отже, здається, такі видання зі сміхової проблематики стають традиційними. Можна зазначити, з одного боку, збільшення кількості учасників дослідження сміху, а з іншого, продовження своїх розвідок тим и науковцями, що вже брали участь у двох попередніх випусках. Це зумовлює як поширення тематики статей, так і поглиблення міркувань щодо різних вимірів сміху, що нашими авторами аналізується вельми різноманітно.
Всі три випуски збірника [Див. попередні: “Δόξα / ДОКСА. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип. 1. Людина у світі сміху. – Одеса, 2002; Вип. 2. Про природу сміху. – Одеса, 2002] аналізують різні аспекти сміху і сміхової культури і доходять висновку про присутність сміху у всіх ділянках людського існування. Виявилося, що аналіз проблематики, яку було зазначено як предмет наукового дослідження в цих збірниках, може бути здійсненим тільки в широкому контексті філософських проблем щодо існування і пізнання людини. Це цілком зрозуміло, бо сміх є багатоманітним феноменом світу людини і, як тепер вже доведено авторами попередніх і цього випусків, розуміння його природи і функцій можливе за умов глибокого дослідження тих сфер існування людини та її пізнавальної діяльності, де сміх почуває себе завжди як вдома. Тому зазначена проблема вирішується авторами у зв’язку з багатьма філософськими, філологічними, логічними, антропологічними, культурологічними та інш. питаннями на підставі широкого знайомства науковців з найбільш важливими науковими роботами з цієї тематики та їх грунтовного аналізу.
Автори цього збірника у своїх розвідках уважні до тих проблем, що чи ще не ставали предметом дослідження, чи, вже маючи певну традицію розглядання у науковій літературі, не були пристосовані до аналізу конкретних явищ і проблем культури, мистецтва, філософії і т. ін. В такому пильному ставленні до нових аспектів сміху є, безумовно, певний дослідницький потенціал.
Даний випуск присвячений розгляданню переважно гносеологічних і антропологічних параметрів сміху і складається з чотирьох розділів. Розділ 1 – “Пізнавальні потенції сміху” – містить статті, що досліджують участь сміху, його різновидів у пізнавальній діяльності. Різні форми сміху розглядаютсья авторами як ознаки пізнавальних здатностей, способи досягнення знання і взаєморозуміння, ними також виявляється сміховий елемент певних прийомів пізнання.
Іронія, як один із проявів сміху, привернула до себе пильну увагу декількох науковців-учасників збірника, і це спричинило появу окремого, присвяченого іронії, розділу 2 – “Іронія і свобода мислення”, – де не тільки аналізується пізнавальна здатність іронії, поширеність в історії мислення іронічних форм пізнання, а й зазначаються певні межі іронічної компетенції в досягненні істини.
Розділ 3 – “Сміх та екзистенція людини” – розглядає антропологічні й екзистенціальні виміри сміху. Автори доходять висновку про принципову неусуненість з людського буття сміху, що може рятувати людину від зла і несправжності існування, а може бути злим і нестерпним. Амбівалентність сміху дозволяє людині триматися у непевних ситуаціях, коли вона висміюванням руйнує зле і прагне відтворити й підтримати добре. Інколи сміх виявляється останнім засобом підтримати в собі людське життя, як зазначається одним з авторів.
“Соціокультурні параметри сміху” – це назва останнього розділу збірника, де розміщені статті з результатами дослідження соціокультурного буття сміху. Автори звертаються до різних сфер культури і соціального життя, де виявляє себе сміх, і розглядають участь сміху у цих сферах, що предстає дуже різноманітною: від сміху міфологічних богів до сучасних анекдотів, від каральної функція сміху в правовій культурі давнини і середньовіччя до сміху в Інтернеті, від комічного в творчості Пушкіна до смішного в сучасній анімації, від смішного за часи видатних майстрів живопису минулого до сучасного приколу та комерціалізованих форм масової сміхової культури.
Виявляється, що докладні дослідження різних параметрів сміху є важливими не тільки для розуміння самої природи сміху як такого. Безумовно, всі статті цього збірника здійснюють плідний внесок до наукових досягнень у розкритті сутності сміху, аналізу його феноменології, і вже цим перетворюють подібні видання на неабиякий факт наукового життя. Але міркування щодо сміху приводять до відкриття деяких рис тієї сфери функціонування сміху, в контексті якої він розглядається кожним автором, котрі не привертали раніше до себе уваги дослідників. Таким чином, аналізуючи сміх, ми поступово розкриваємо більш грунтовно усі виміри людського життя, знов і знов відкриваючи для себе наявність сміху як дуже важливого чинника в усіх проявах нашого існування.
Запрошуємо читачів до розмови про сміх – із нашими авторами, зі світом, із самими собою.
Редакційна колегія
Зміст
