Гносеологічні й антропологічні виміри сміху

Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

   Третій випуск збірника наукових праць “Δόξα / ДОКСА” знов присвячено проблемі сміху, отже, здається, такі видання зі сміхової проблематики стають традиційними. Можна зазначити, з одного боку, збільшення кількості учасників дослідження сміху, а з іншого, продовження своїх розвідок тим и науковцями, що вже брали участь у двох попередніх випусках. Це зумовлює як поширення тематики статей, так і поглиблення міркувань щодо різних вимірів сміху, що нашими авторами аналізується вельми різноманітно.

    Всі три випуски збірника [Див. попередні: “Δόξα / ДОКСА. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип. 1. Людина у світі сміху. – Одеса, 2002; Вип. 2. Про природу сміху. – Одеса, 2002] аналізують різні аспекти сміху і сміхової культури і доходять висновку про присутність сміху у всіх ділянках людського існування. Виявилося, що аналіз проблематики, яку було зазначено як предмет наукового дослідження в цих збірниках, може бути здійсненим тільки в широкому контексті філософських проблем щодо існування і пізнання людини. Це цілком зрозуміло, бо сміх є багатоманітним феноменом світу людини і, як тепер вже доведено авторами попередніх і цього випусків, розуміння його природи і функцій можливе за умов глибокого дослідження тих сфер існування людини та її пізнавальної діяльності, де сміх почуває себе завжди як вдома. Тому зазначена проблема вирішується авторами у зв’язку з багатьма філософськими, філологічними, логічними, антропологічними, культурологічними та інш. питаннями на підставі широкого знайомства науковців з найбільш важливими науковими роботами з цієї тематики та їх грунтовного аналізу.

Автори цього збірника у своїх розвідках уважні до тих проблем, що чи ще не ставали предметом дослідження, чи, вже маючи певну традицію розглядання у науковій літературі, не були пристосовані до аналізу конкретних явищ і проблем культури, мистецтва, філософії і т. ін. В такому пильному ставленні до нових аспектів сміху є, безумовно, певний дослідницький потенціал.

Даний випуск присвячений розгляданню переважно гносеологічних і антропологічних параметрів сміху і складається з чотирьох розділів. Розділ 1 – “Пізнавальні потенції сміху” – містить статті, що досліджують участь сміху, його різновидів у пізнавальній діяльності. Різні форми сміху розглядаютсья авторами як ознаки пізнавальних здатностей, способи досягнення знання і взаєморозуміння, ними також виявляється сміховий елемент певних прийомів пізнання.

Іронія, як один із проявів сміху, привернула до себе пильну увагу декількох науковців-учасників збірника, і це спричинило появу окремого, присвяченого іронії, розділу 2 – “Іронія і свобода мислення”, – де не тільки аналізується пізнавальна здатність іронії, поширеність в історії мислення іронічних форм пізнання, а й зазначаються певні межі іронічної компетенції в досягненні істини.

Розділ 3 – “Сміх та екзистенція людини” – розглядає антропологічні й екзистенціальні виміри сміху. Автори доходять висновку про принципову неусуненість з людського буття сміху, що може рятувати людину від зла і несправжності існування, а може бути злим і нестерпним. Амбівалентність сміху дозволяє людині триматися у непевних ситуаціях, коли вона висміюванням руйнує зле і прагне відтворити й підтримати добре. Інколи сміх виявляється останнім засобом підтримати в собі людське життя, як зазначається одним з авторів.

“Соціокультурні параметри сміху” – це назва останнього розділу збірника, де розміщені статті з результатами дослідження соціокультурного буття сміху. Автори звертаються до різних сфер культури і соціального життя, де виявляє себе сміх, і розглядають участь сміху у цих сферах, що предстає дуже різноманітною: від сміху міфологічних богів до сучасних анекдотів, від каральної функція сміху в правовій культурі давнини і середньовіччя до сміху в Інтернеті, від комічного в творчості Пушкіна до смішного в сучасній анімації, від смішного за часи видатних майстрів живопису минулого до сучасного приколу та комерціалізованих форм масової сміхової культури.

    Виявляється, що докладні дослідження різних параметрів сміху є важливими не тільки для розуміння самої природи сміху як такого. Безумовно, всі статті цього збірника здійснюють плідний внесок до наукових досягнень у розкритті сутності сміху, аналізу його феноменології, і вже цим перетворюють подібні видання на неабиякий факт наукового життя. Але міркування щодо сміху приводять до відкриття деяких рис тієї сфери функціонування сміху, в контексті якої він розглядається кожним автором, котрі не привертали раніше до себе уваги дослідників. Таким чином, аналізуючи сміх, ми поступово розкриваємо більш грунтовно усі виміри людського життя, знов і знов відкриваючи для себе наявність сміху як дуже важливого чинника в усіх проявах нашого існування.

Запрошуємо читачів до розмови про сміх – із нашими авторами, зі світом, із самими собою.

Редакційна колегія

 

Зміст

 

Інформація про збірник.

2

Відомості про авторів

5

Розділ 1. ПІЗНАВАЛЬНІ ПОТЕНЦІЇ СМІХУ

Афанасьев А. И., Василенко И. Л.
Смех и взаимопонимание.

10

Гризова И. А. 
Чувство юмора как критерий интеллекта

19

Басин Э. А., Скиданова В. А.
Роль юмора в педагогической деятельности

25

Кислов А. Г. 
Формализация как выход за пределы серьезного

34

Бардина Н. В.
Смеховый эффект деструкции интертекста: над чем смеются молодые

42

Хома О. И., Чухрай Э. И.
Серьезность как этика и внутренний смысл картезианства: маргинализация смеха в философии XVII века

52

Розділ 2. ІРОНІЯ І СВОБОДА МИСЛЕННЯ

Вершина В. А., Михайлюк А. В. 
Патетика и ирония

61

Иванова-Георгиевская Н. А. 
Ирония и свобода философского мышления

67

Мухутдинов О. М. 
Ирония Сократа

77

Кашуба М. В., Грибкова Ю. І. 
Пародія в контексті романтичної іронії

85

Каранда М. В. 
Іронія як засіб освоєння історії в хронотопах художнього мислення "Срібного віку"

96

Розділ 3. СМІХ ТА ЕКЗИСТЕНЦІЯ ЛЮДИНИ

Вишке Мирко. 
Между антропологией и философией истории. Адорно о смехе и деструктивности человеческой спонтанности (перевод с немецкого О. В. Корольковой)

106

Голубович И. В.
Смеяться над своим уделом

120

Баканурский А. Г.
Смерть и смех

127

Табачковський В. Г.
Сміх як антропорятівний чинник та як особлива форма критичної рефлексії

139

Левченко В. Л. 
Защитная функция смеха

148

Ярош Л. А.
Смех в смирительной рубашке

154

Розділ 4. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПАРАМЕТРИ СМІХУ

Колесникова А. В., Колесников К. М.
Каральна функція сміху в правовій культурі давнини і середньовіччя

161

Одоховская И. А. 
От смеха богов до страшилок

169

Малахов В. А.
Феномен прикол

179

Золотарёва Е. А.
Проблемы коммерциализации «одесского смеха»

186

Королькова О. В. 
Читая Бахтина, или почему «Юморина» не станет карнавалом

192

Краснокутский Г. Е.
Смехоnet, или смеха нет

201

Колесник О. С.
Від сміхового героя до сміху над героєм: зміна парадигм дизнеївської анімації

208

Степанов Н. С. 
Истоки комического в творчестве Пушкина

215

Мисюн А. В. 
«Улыбка Джоконды»: забавное, смешное и сатирическое в западно- европейской живописи XVІІ в.

220

Панков А. А., Панкова Л. А. 
Религиозный анекдот как объект социологического анализа

228

Наукове видання